незвичайний

Незвичайний, -а, -е

1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Тільки вип'є що незвичайне — то й знову хвороба.

2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово? Мкр. Н.

Значення в інших словниках

1. незвичайний — (який відрізняється від інших) особливий, незвичний, книжн. неординарний.  Словник синонімів Полюги
2. незвичайний — незвича́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. незвичайний — НЕЗВИЧАЙНИЙ – НЕ ЗВИЧАЙНИЙ – НАДЗВИЧАЙНИЙ – НЕЗВИКЛИЙ Незвичайний, прикм. Який відрізняється від інших, не такий, як усі, як у всіх; не такий, як звичайно. Не було тут нічого незвичайного. Проста лежанка з дощок (А.  Літературне слововживання
4. незвичайний — Незвичний, незвиклий, особливий, не абиякий, рідкісний, с. винятковий, феноменальний; (як міра вияву) НАДЗВИЧАЙНИЙ; (актор) видатний; (у даних умовах) нехарактерний, невластивий, дивний; З. НЕВВІЧЛИВИЙ, непристойний.  Словник синонімів Караванського
5. незвичайний — див. витіюватий; небувалий; химерний; хороший  Словник синонімів Вусика
6. незвичайний — -а, -е. 1》 Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. || Не такий, як завжди. || у знач. ім. незвичайне, -ного, с. Те, що є не таким, як завжди. || Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. незвичайний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. – Годі думати про якусь незвичайну красу, – давай .. женихатися з Христею... (Панас Мирний); Ті руки були взагалі якісь незвичайні.  Словник української мови у 20 томах
8. незвичайний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
9. незвичайний — Незвича́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. незвичайний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий. — Годі думати про якусь незвичайну красу, — давай.. женихатися з Христею… (Мирний, І, 1949, 176); Ті руки були взагалі якісь незвичайні.  Словник української мови в 11 томах