незвичайний
НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е.
1. Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий.
— Годі думати про якусь незвичайну красу, — давай.. женихатися з Христею… (Мирний, І, 1949, 176);
Ті руки були взагалі якісь незвичайні. Пальці на них якісь занадто грубі, гудзуваті, страшно покривлені, так, що заскакували один на одного (Март., Тв., 1954, 281);
І погляд, і голос — все в ньому незвичайне (Довж., І, 1958, 107);
// Не такий, як завжди.
Це були незвичайні збори.. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів (Гончар, III, 1959, 96);
Золота палата київських князів мала цього ранку незвичайний вигляд. Тут горіли всі світильники й свічада, але на помості не сиділи князі, на лавах не було воєвод і бояр (Скл., Святослав, 1959, 123);
// у знач. ім. незвича́йне, ного, с. Те, що є не таким, як завжди.
Придивляючись до життя тої оселі, Остап помічав багато незвичайного, тривожного навіть (Коцюб., І, 1955, 375);
// Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний.
— Товариші, — сказав він спокійно, і тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому той спокій і стриманість (Гончар, III, 1959, 117);
Хірург працював з незвичайним натхненням (Довж., І, 1958, 321);
// Який виділяється серед інших здібностями, талантом, розумом і т. ін.; видатний.
Стали згадувати давніх своїх співців і всіх незвичайних людей, що колись жили між ними (Вас., І, 1959, 133);
Тарас Григорович погляду не зводив з незвичайного актора (Ільч., Серце жде, 1939, 233);
// Важливий своїм значенням; знаменний.
Минали роки. І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року (Головко, II, 1957, 395);
// Нехарактерний для кого-, чого-небудь, невластивий комусь, чомусь; дивний.
Мене здивував сей незвичайний у неї приступ економності (Л. Укр., III, 1952, 605);
Вона застала його за незвичайним заняттям: Серьожка займався спортом, виважуючи однією рукою стілець (Гончар, IV, 1960, 73).
2. розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності і т. ін.
Баба завжди виявляла до неї свою прихильність. Та на цей раз.. минула її, не привітавшись навіть.. Що це нині сталося з людьми. що якісь такі незвичайні з нею? (Коцюб., І, 1955, 269);
[Xома (ніжно):] А, моя чарочка! (Бере й мовчки ковтає, біля нього сміються). [Жінка:] Який же ти, Хомо, незвичайний. Так мовчки й вихилив. Хоч би поздоровкався до людей (Вас., III, 1960, 104);
// Який виражає грубість, неввічливість, непристойність або свідчить про них.
Почав розказувати [Довбня] Проценкові різні приповістки з своїх п’яних походеньок. То були незвичайні приповістки, безпутні речі безпутнього п’яного бажання та жаги (Мирний, III, 1954, 201);
— Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово, зроби мені таку велику ласку, сестро моя рідненька! — Братіку мій, голубчику!.. — кажу. — Що твоя жінка мене обідила, я їй те дарую (Вовчок, І, 1955, 6).
Словник української мови (СУМ-11)