незвитяжний
НЕЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е, уроч. Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний.
Огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець… (Коцюб., І, 1955, 121).
Словник української мови (СУМ-11)