незвитяжний
НЕЗВИТЯ́ЖНИЙ, а, е, уроч.
Якого не можна перемогти; відважний, доблесний, непереможний.
Огонь засичав, причаївся, дихнув чадом і чорним димом, а далі вискочив і сам, ще потужніший, ще могутніший, як незвитяжний переможець... (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)