нетямний

Нетямни́й, -а́, -е́

Безчувственный, находящійся въ безсознательномъ состояніи. Та й повінчала нетямну вже мертву. К. ПС. 21. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу нетямну людину. К. МБ. XI. 146.

Значення в інших словниках

1. нетямний — нетямни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нетямний — -а, -е. Який утратив самовладання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нетямний — НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. 1. Який утратив самовладання. Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому .. в лице (І. Франко). 2. Який утратив здатність осмислено сприймати навколишнє; зомлілий, непритомний.  Словник української мови у 20 томах
4. нетямний — НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. Який утратив самовладання. Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому.. в лице (Фр., II, 1950, 83).  Словник української мови в 11 томах