нетямний — Орфографічний словник української мови

нетямний — -а, -е. Який утратив самовладання. Великий тлумачний словник сучасної мови
нетямний — НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. 1. Який утратив самовладання. Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому .. в лице (І. Франко). 2. Який утратив здатність осмислено сприймати навколишнє; зомлілий, непритомний. Словник української мови у 20 томах
нетямний — НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. Який утратив самовладання. Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому.. в лице (Фр., II, 1950, 83). Словник української мови в 11 томах
нетямний — Нетямни́й, -а́, -е́ Безчувственный, находящійся въ безсознательномъ состояніи. Та й повінчала нетямну вже мертву. К. ПС. 21. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу нетямну людину. К. МБ. XI. 146. Словник української мови Грінченка