нетямний
НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. Який утратив самовладання.
Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому.. в лице (Фр., II, 1950, 83).
Словник української мови (СУМ-11)НЕТЯМНИ́Й, а́, е́. Який утратив самовладання.
Прискочила [мати] до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому.. в лице (Фр., II, 1950, 83).
Словник української мови (СУМ-11)