новинка

Новина, -ни

ж.

1) Новость.

2) Недавнее произшествіе. Тоді козак у війську пробував, свою новину козакам оповідає. ЗОЮР. І. 217. В славнім місті Ботушанах сталася новина: підмовила Катерина багацького сина. Гол. І. 79.

3) Новь, новина (земля въ первый разъ вспаханная). Поореш років три та й пускаєш знов на переліг, а ореш новину. ЗОЮР. І. 144. Да башт, Юрасько, батько твій, густо пшениці на новині. Мет. 165.

4) Новое платье. Ном. № 4912.

5) Новый хлѣбъ, повыл овощи, новая пиша въ данномъ году. Позичений? — каже Павло, краючи хліб. — Оддамо, серце, оддамо новиною. МВ. (О. 1862. І. 74). Діти! попаде!.. новина! а йдіть но сюди! — Яка там новина? — Кавун, диня. Св. Л. 21. Як що небудь уперве починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують: нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова. Конст. у. ум. новинка.

Значення в інших словниках

1. новинка — нови́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. новинка — -и, ж. 1》 Те саме, що новина 1). 2》 Щось нове, недавно винайдене, впроваджене і т. ін.; нововведення. || Те, чого раніше не було, що недавно з'явилося, стало відомим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. новинка — НОВИ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що новина́ 1. Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (М.  Словник української мови у 20 томах
4. новинка — НОВИНА́ (щось нове, перше; щойно одержане повідомлення, звістка тощо), НОВИ́НКА, ПЕРШИНА́, ПЕРШИ́НКА розм., ПЕРВИНА́ розм., ПЕРВИ́НКА розм. (кому і без додатка, у знач. присудка і предик. — щось нове, перше). Я декадент? Се новина для мене (І.  Словник синонімів української мови
5. новинка — НОВИ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що новина́ 1. Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах