новинка

НОВИ́НКА, и, ж.

1. Те саме, що новина́ 1.

Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (М. Коцюбинський);

Для всіх дівчаток і хлоп'ят у нас в дворі новинка: приїхав з фронту старший брат до дівчинки Маринки! (Н. Забіла).

2. Щось нове, недавно винайдене, впроваджене і т. ін.; нововведення.

Движок біля будинку. Електрика, водопровід, – Це на селі – новинка (С. Воскрекасенко);

Багато гостей з сільських господарств відвідують ферми Виставки, де демонструються новинки у тваринництві (з наук. літ.);

// Те, чого раніше не було, що недавно з'явилося, стало відомим.

Миша передає мені всякі літературні новинки (Леся Українка);

Прослухування і обговорення музичних новинок стало традицією в Спілці композиторів України (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. новинка — нови́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. новинка — -и, ж. 1》 Те саме, що новина 1). 2》 Щось нове, недавно винайдене, впроваджене і т. ін.; нововведення. || Те, чого раніше не було, що недавно з'явилося, стало відомим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. новинка — НОВИНА́ (щось нове, перше; щойно одержане повідомлення, звістка тощо), НОВИ́НКА, ПЕРШИНА́, ПЕРШИ́НКА розм., ПЕРВИНА́ розм., ПЕРВИ́НКА розм. (кому і без додатка, у знач. присудка і предик. — щось нове, перше). Я декадент? Се новина для мене (І.  Словник синонімів української мови
4. новинка — НОВИ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що новина́ 1. Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. новинка — Новина, -ни ж. 1) Новость. 2) Недавнее произшествіе. Тоді козак у війську пробував, свою новину козакам оповідає. ЗОЮР. І. 217. В славнім місті Ботушанах сталася новина: підмовила Катерина багацького сина. Гол. І. 79.  Словник української мови Грінченка