німіти

Німі́ти, -мі́ю, -єш

гл. Нѣмѣть. Мати дивиться на неї, од злости німіє. Шевч. 23. Поле німіє. Шевч. Біль німіє трохи.

Значення в інших словниках

1. німіти — німі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. німіти — Губити мову, проковтувати язик, (- тіло) терпнути, затерпати, замлівати, заклякати, ЦІПЕНІТИ; П. завмирати <н. душа німіє>; дк. ЗАНІМІТИ, позбутися мови <�язика>.  Словник синонімів Караванського
3. німіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Втрачати здатність говорити. 2》 перен. Втрачати чутливість, заклякати. 3》 перен. Сповнюватися тишею. || Ставати нерухомим (про море).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. німіти — НІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Втрачати здатність говорити. Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Т. Шевченко); Чирва раптом німіє, дивиться розширеними з жаху очима (І. Микитенко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. німіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...  Словник синонімів української мови
6. німіти — Німі́ти, -мі́ю, -мі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. німіти — НІМІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Втрачати здатність говорити. Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Шевч., І, 1951, 167); Чирва раптом німіє, дивиться розширеними з жаху очима (Мик., І, 1957, 93); *Образно.  Словник української мови в 11 томах