Словник української мови Грінченка

облуд

Облуд, -да

м. Названіе злого духа. Чуб. І. 191.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. облуд — -а, ч., міф. Назва злого духа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. облуд — ОБЛУ́Д, а, ч., заст. Злий дух. * Образно. Ілиш Юр ходив облудом, ніким не любимий, нікому не потрібний (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах