облуд

ОБЛУ́Д, а, ч., заст.

Злий дух.

* Образно. Ілиш Юр ходив облудом, ніким не любимий, нікому не потрібний (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. облуд — -а, ч., міф. Назва злого духа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. облуд — Облуд, -да м. Названіе злого духа. Чуб. І. 191.  Словник української мови Грінченка