обмерлий

Обмерлий, -а, -е

Обмершій, впавшій въ обморокъ. Її принесли додому обмерлу. Мир. Пов. І. 171.

Значення в інших словниках

1. обмерлий — обме́рлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обмерлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обмерти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обмерлий — ОБМЕ́РЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обме́рти. Позаду ще тупотіли коні, і обмерла Христя причаїлась у траві (Панч, Гомон. Україна, 1954, 124); *У порівн. Мов обмерла, скрутнулась вона на місці… і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути (Коцюб., І, 1955, 279).  Словник української мови в 11 томах
4. обмерлий — ОБМЕ́РЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до обме́рти. * У порівн. Мов обмерла, скрутнулась вона на місці... і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути (М. Коцюбинський); // у знач. прикм. Позаду ще тупотіли коні, і обмерла Христя причаїлась у траві (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
5. обмерлий — НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм.; ЗОМЛІ́ЛИЙ (ЗІМЛІ́ЛИЙ), ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А.  Словник синонімів української мови