обмерлий
ОБМЕ́РЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обме́рти.
Позаду ще тупотіли коні, і обмерла Христя причаїлась у траві (Панч, Гомон. Україна, 1954, 124);
*У порівн. Мов обмерла, скрутнулась вона на місці… і стрілась очима з тою кінською головою, на яку боялась глянути (Коцюб., І, 1955, 279).
Словник української мови (СУМ-11)