обридник

Обри́дник, -ка

м. Гадкій, противный человѣкъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.

Значення в інших словниках

1. обридник — -а, ч., зах. Гидкий, осоружний чоловік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. обридник — ОБРИ́ДНИК, а, ч. Погана, бридка людина. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах