обридник

обри́дник

-а, ч., зах.

Гидкий, осоружний чоловік.

Значення в інших словниках

1. обридник — ОБРИ́ДНИК, а, ч. Погана, бридка людина. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
2. обридник — Обри́дник, -ка м. Гадкій, противный человѣкъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.  Словник української мови Грінченка