обридник

ОБРИ́ДНИК, а, ч.

Погана, бридка людина.

Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш (з народної пісні).

Значення в інших словниках

1. обридник — -а, ч., зах. Гидкий, осоружний чоловік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. обридник — Обри́дник, -ка м. Гадкій, противный человѣкъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.  Словник української мови Грінченка