означити
Означа́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. означи́ти, -чу́, -чи́ш, гл.
1) = значити, позначити. Ввесь поїзд наш (весільний) означений, а наш князь не означен. Де б його таку швачку обиськать, щоб його означить? Грин. III. 433.
2) Только несов. в. Значить, означать. Що воно означа, нехай письменні розберуть. Стор. МПр. 167.
Словник української мови Грінченка