позначити

Познача́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. позначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Обозначать, обозначить; намѣчать, намѣтить. Маркев. 121. Цибулькою позначила, петрушкою притрусила. Чуб. V. 796.

Значення в інших словниках

1. позначити — позна́чи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позначити — [позначиетие] -чу, -чиеш; нак. -ач, -ачтеи і [позначитие] -чу, -чиш; нак. -ачи, -ач'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. позначити — див. позначати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позначити — ПОЗНА́ЧИ́ТИ див. познача́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. позначити — ВІДЗНАЧА́ТИ (виділяти що-небудь якоюсь позначкою), ПОЗНАЧА́ТИ, ВІДМІЧА́ТИ, ПОМІЧА́ТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше, ВІДМІ́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відзна́чи́ти, позна́чи́ти, відмі́тити, помі́тити.  Словник синонімів української мови
6. позначити — ПОЗНА́ЧИ́ТИ див. познача́ти.  Словник української мови в 11 томах