позначити —
ПОЗНА́ЧИ́ТИ див. познача́ти.
Словник української мови в 11 томах
позначити —
Познача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. позначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Обозначать, обозначить; намѣчать, намѣтить. Маркев. 121. Цибулькою позначила, петрушкою притрусила. Чуб. V. 796.
Словник української мови Грінченка