онучок
Онук, -ка
м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. ум. онучок. Грин. II. 128.
Словник української мови Грінченка