осиротілий

Осиротілий, -а, -е

Осиротѣлый. Левиц. І. 404.

Значення в інших словниках

1. осиротілий — осироті́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. осиротілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осиротіти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осиротілий — ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до осироті́ти. Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (В. Козаченко); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. осиротілий — Осироті́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. осиротілий — ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до осироті́ти. Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (Коз., Блискавка, 1962, 63); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах