осиротілий
осироті́лий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осиротіти.
|| у знач. прикм.
2》 у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиосироті́лий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до осиротіти.
|| у знач. прикм.
2》 у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови