отавиця Ота́виця, -ці ж. = отава. Пустив волики на отавиці. Чуб. V. 404. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках отавиця — ота́виця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови отавиця — -і, ж., нар.-поет. Отава. Великий тлумачний словник сучасної мови отавиця — ОТА́ВИЦЯ, і, ж., нар.-поет. Отава. Пустив [Семен] волики на отавиці (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах отавиця — ОТА́ВИЦЯ, і, ж., нар.-поет. Отава. Пустив [Семен] волики на отавиці (Чуб., V, 1874, 404). Словник української мови в 11 томах