отавиця

ОТА́ВИЦЯ, і, ж., нар.-поет. Отава.

Пустив [Семен] волики на отавиці (Чуб., V, 1874, 404).

Значення в інших словниках

1. отавиця — ота́виця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. отавиця — -і, ж., нар.-поет. Отава.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отавиця — ОТА́ВИЦЯ, і, ж., нар.-поет. Отава. Пустив [Семен] волики на отавиці (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
4. отавиця — Ота́виця, -ці ж. = отава. Пустив волики на отавиці. Чуб. V. 404.  Словник української мови Грінченка