Словник української мови Грінченка

панщина

Панщина, -ни

ж.

1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. І. 167.

2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. І. 62.

3) Съ удар. на посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. ум. панщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю. О. 1862. V. 71.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. панщина — па́нщина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. панщина — Кріпацтво, жм. пригін; П. неволя, рабство; (примусова праця) каторга.  Словник синонімів Караванського
  3. панщина — -и, ж. 1》 Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найпоширеніша за феодалізму. || Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика. 2》 Те саме, що кріпацтво 1). За панщини — за часів кріпацтва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панщина — ПА́НЩИНА, и, ж., іст. 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі – орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити ..  Словник української мови у 20 томах
  5. панщина — Що буде, те й буде, а козак панщини робити не буде. Відповідь козака, якого хочуть зробити кріпаком. Козаки були особисто вільними і не виконували панщини.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. панщина — Форма залежності селянина від землевласника, прикріплення до землі, неповна власність на землю, обмеження дієздатності та ін.; виникла в Зх. Європі у пізній період Рим. імперії; в Україні поширена з XV-XVI ст., скасована: у Сх.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. панщина — КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини.  Словник синонімів української мови
  8. панщина — Па́нщина, -ни, -ні, на -ні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. панщина — ПА́НЩИНА, и, ж. 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі — орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити.. Такі роботи називались панщиною (Іст.  Словник української мови в 11 томах