панщина
КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини. Але є в нашому селі така земля, яка ніколи не належала Стадницьким, але вони захопили її (М. Стельмах); Повернувся Наливайків побратим Іван до рідного краю, навідався за Путивль. І знову поклявся продовжити боротьбу народу проти кріпосництва (І. Ле); Це було ще за панщини (Панас Мирний).
ПА́НЩИНА (дарова примусова праця кріпаків у господарстві поміщика), ВІДБУ́ТОК, РОБОТИ́ЗНА заст., ПАНЩИ́ЗНА рідше. Народ робив на панів панщину і стогнав у неволі (І. Нечуй-Левицький); Козаки тоді панували; подушного, відбутків не знали, у військо охотою своєю ходили (Ганна Барвінок); Ой, дуки ви, дуки, позабирали ви наші степи й луки!.. А тепер на них чужими руками роботизну справляють (Панас Мирний); — В нас їх, як мух у Петрівку, розвелось.. Робіть, селяни, панщизну, а вони будуть панувати (П. Панч).
Словник синонімів української мови