панщина

КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини. Але є в нашому селі така земля, яка ніколи не належала Стадницьким, але вони захопили її (М. Стельмах); Повернувся Наливайків побратим Іван до рідного краю, навідався за Путивль. І знову поклявся продовжити боротьбу народу проти кріпосництва (І. Ле); Це було ще за панщини (Панас Мирний).

ПА́НЩИНА (дарова примусова праця кріпаків у господарстві поміщика), ВІДБУ́ТОК, РОБОТИ́ЗНА заст., ПАНЩИ́ЗНА рідше. Народ робив на панів панщину і стогнав у неволі (І. Нечуй-Левицький); Козаки тоді панували; подушного, відбутків не знали, у військо охотою своєю ходили (Ганна Барвінок); Ой, дуки ви, дуки, позабирали ви наші степи й луки!.. А тепер на них чужими руками роботизну справляють (Панас Мирний); — В нас їх, як мух у Петрівку, розвелось.. Робіть, селяни, панщизну, а вони будуть панувати (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

панщина — па́нщина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
панщина — Кріпацтво, жм. пригін; П. неволя, рабство; (примусова праця) каторга. Словник синонімів Караванського
панщина — -и, ж. 1》 Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найпоширеніша за феодалізму. || Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика. 2》 Те саме, що кріпацтво 1). За панщини — за часів кріпацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
панщина — ПА́НЩИНА, и, ж., іст. 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі – орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити .. Словник української мови у 20 томах
панщина — Що буде, те й буде, а козак панщини робити не буде. Відповідь козака, якого хочуть зробити кріпаком. Козаки були особисто вільними і не виконували панщини. Приповідки або українсько-народня філософія
панщина — Форма залежності селянина від землевласника, прикріплення до землі, неповна власність на землю, обмеження дієздатності та ін.; виникла в Зх. Європі у пізній період Рим. імперії; в Україні поширена з XV-XVI ст., скасована: у Сх. Універсальний словник-енциклопедія
панщина — Па́нщина, -ни, -ні, на -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
панщина — ПА́НЩИНА, и, ж. 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі — орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити.. Такі роботи називались панщиною (Іст. Словник української мови в 11 томах
панщина — Панщина, -ни ж. 1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. І. 167. 2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. І. 62. 3) Съ удар. на посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. Словник української мови Грінченка