1. Словник української мови Грінченка

панщина

Панщина, -ни

ж.

1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. І. 167.

2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. І. 62.

3) Съ удар. на посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. ум. панщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю. О. 1862. V. 71.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панщина — па́нщина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. панщина — Кріпацтво, жм. пригін; П. неволя, рабство; (примусова праця) каторга. Словник синонімів Караванського
  3. панщина — -и, ж. 1》 Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найпоширеніша за феодалізму. || Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика. 2》 Те саме, що кріпацтво 1). За панщини — за часів кріпацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панщина — ПА́НЩИНА, и, ж., іст. 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі – орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити .. Словник української мови у 20 томах
  5. панщина — Що буде, те й буде, а козак панщини робити не буде. Відповідь козака, якого хочуть зробити кріпаком. Козаки були особисто вільними і не виконували панщини. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. панщина — Форма залежності селянина від землевласника, прикріплення до землі, неповна власність на землю, обмеження дієздатності та ін.; виникла в Зх. Європі у пізній період Рим. імперії; в Україні поширена з XV-XVI ст., скасована: у Сх. Універсальний словник-енциклопедія
  7. панщина — КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини. Словник синонімів української мови
  8. панщина — Па́нщина, -ни, -ні, на -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. панщина — ПА́НЩИНА, и, ж. 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі — орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити.. Такі роботи називались панщиною (Іст. Словник української мови в 11 томах