панщина
ПА́НЩИНА, и, ж.
1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму.
Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі — орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити.. Такі роботи називались панщиною (Іст. середніх віків, 1955, 29);
// Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика.
— Панщина — то таке, що люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били, що аж кров лилась (Кобр., Вибр., 1954, 160);
*У порівн. — Ет, яке там вариво!.. Попоїм там чого, хапаючись, та й біжу на поденне, як на панщину (Коцюб., І, 1955, 45).
◊ [Як, немо́в, бу́цім і т. ін.] па́нщину відбува́ти — робити що-небудь без бажання.
Прокоповичка жалкувала за Балабухою й очевидячки одбувала гостя, буцім панщину, сидячи на канапі (Н.-Лев., III, 1956, 31).
2. Те саме, що кріпа́цтво 1.
Воля! Це чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення (Коцюб., І, 1955, 339);
Тяжке ярмо панщини за довгі роки добре вгризлось у селянську шию (Гжицький, Опришки, 1962, 5).
За па́нщини — за часів кріпацтва.
Вже тому сорок літ без мала, — то ще за панщини було, — під панською руков [рукою] дрижало, стогнало стоном все село (Фр., XIII, 1954, 108).
Значення в інших словниках
- панщина — па́нщина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- панщина — Кріпацтво, жм. пригін; П. неволя, рабство; (примусова праця) каторга. Словник синонімів Караванського
- панщина — -и, ж. 1》 Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найпоширеніша за феодалізму. || Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика. 2》 Те саме, що кріпацтво 1). За панщини — за часів кріпацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панщина — ПА́НЩИНА, и, ж., іст. 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найбільш поширена за феодалізму. Кожен селянин мусив кілька днів на тиждень працювати на панській землі – орати, сіяти, жати, збирати жниво, молотити .. Словник української мови у 20 томах
- панщина — Що буде, те й буде, а козак панщини робити не буде. Відповідь козака, якого хочуть зробити кріпаком. Козаки були особисто вільними і не виконували панщини. Приповідки або українсько-народня філософія
- панщина — Форма залежності селянина від землевласника, прикріплення до землі, неповна власність на землю, обмеження дієздатності та ін.; виникла в Зх. Європі у пізній період Рим. імперії; в Україні поширена з XV-XVI ст., скасована: у Сх. Універсальний словник-енциклопедія
- панщина — КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини. Словник синонімів української мови
- панщина — Па́нщина, -ни, -ні, на -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панщина — Панщина, -ни ж. 1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. І. 167. 2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. І. 62. 3) Съ удар. на посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. Словник української мови Грінченка