паровиця

Парови́ця, -ці

ж.

1) Пара воловъ съ упряжью и возомъ, преимущественно чумацкихъ. Рудч. Чя. 252. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею. МВ. Паровиця таких гарних волів. Г. Барв. 380. Паровиць зо три у його волів. Черк. у.

2) Тулупъ и свита, надѣтые вмѣстѣ. А як почались холоди та сльота, шо тут робити? В свиті холодно, кожуха шкода, — так тоді паровицю натягнув: кожух гріє, а свита зверху, то хоч і мочить та до кожуха не пристає. Брацл. у.

Значення в інших словниках

1. паровиця — парови́ця іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. паровиця — -і, ж., розм., заст. 1》 Парні воли, запряжені разом. || Пара волів з упряжжю і возом, перев. чумацьким. || Віз, якого запрягають парою волів. 2》 Спарований одяг, звичайно кожух і свита, одягнені разом. 3》 Те саме, що пара I 8).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паровиця — ПАРОВИ́ЦЯ, і, ж., розм., заст. 1. Парні воли, запряжені разом. Довго торгувались: дурень удавав, буцімто йому не хотілось продавати тієї шкури, а там і згодивсь за три паровиці волів (О.  Словник української мови у 20 томах
4. паровиця — Парови́ця, -ці, -цею; -ви́ці, -ви́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. паровиця — ПАРОВИ́ЦЯ, і, ж., розм., заст. 1. Парні воли, запряжені разом. Довго торгувались: дурень удавав, буцімто йому не хотілось продавати тієї шкури, а там і згодивсь за три паровиці волів (Стор.  Словник української мови в 11 томах