паровиця

парови́ця

-і, ж., розм., заст.

1》 Парні воли, запряжені разом.

|| Пара волів з упряжжю і возом, перев. чумацьким.

|| Віз, якого запрягають парою волів.

2》 Спарований одяг, звичайно кожух і свита, одягнені разом.

3》 Те саме, що пара I 8).

Значення в інших словниках

1. паровиця — парови́ця іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. паровиця — ПАРОВИ́ЦЯ, і, ж., розм., заст. 1. Парні воли, запряжені разом. Довго торгувались: дурень удавав, буцімто йому не хотілось продавати тієї шкури, а там і згодивсь за три паровиці волів (О.  Словник української мови у 20 томах
3. паровиця — Парови́ця, -ці, -цею; -ви́ці, -ви́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. паровиця — ПАРОВИ́ЦЯ, і, ж., розм., заст. 1. Парні воли, запряжені разом. Довго торгувались: дурень удавав, буцімто йому не хотілось продавати тієї шкури, а там і згодивсь за три паровиці волів (Стор.  Словник української мови в 11 томах
5. паровиця — Парови́ця, -ці ж. 1) Пара воловъ съ упряжью и возомъ, преимущественно чумацкихъ. Рудч. Чя. 252. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею. МВ. Паровиця таких гарних волів. Г. Барв. 380. Паровиць зо три у його волів. Черк.  Словник української мови Грінченка