патолоч
Па́толоч, -чі
ж.
1) Истоптанное поле, потрава. Рк. Левиц.
2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Алв. 92. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч. Волч. у.
3) Остатки послѣ сбора конопли. Брацл. у.
Словник української мови Грінченка