патолоч
ПА́ТОЛОЧ, і, ж., діал.
Місце, де хижак з'їв тварину, і залишки тварини на цьому місці.
Так жалко стало Даринці півника, що вона сіла коло тої свіжої кривавої патолочі та й заплакала (І. Вирган);
Чужиною переймаються ті, в кого душа як барабан: хто по ньому вдарить, тому й честь прогуркоче, ті, в кого немає в душі нічого святого, хто самі суть – патолоч, пужина, сміття (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)