патолоч
ПА́ТОЛОЧ, і, ж., діал. Місце, де хижак з’їв тварину, і залишки тварини на цьому місці.
Так жалко стало Даринці півника, що вона сіла коло тої свіжої кривавої патолочі та й заплакала (Вирган, В розп. літа, 1959, 270).
Словник української мови (СУМ-11)