Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
пиндючливий —
пиндю́чливий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
пиндючливий —
див. пихатий
Словник синонімів Вусика
пиндючливий —
-а, -е, розм. Те саме, що бундючний 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
пиндючливий —
ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (О. Ільченко).
Словник української мови у 20 томах
пиндючливий —
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
пиндючливий —
ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).
Словник української мови в 11 томах