пиндючливий

ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм.

Те саме, що бундю́чний 1.

Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. пиндючливий — пиндю́чливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пиндючливий — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. пиндючливий — -а, -е, розм. Те саме, що бундючний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пиндючливий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. пиндючливий — ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1. Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).  Словник української мови в 11 томах
6. пиндючливий — Пиндючливий, -а, -е Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.  Словник української мови Грінченка