пиндючитися

ПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм.

Те саме, що бундю́читися.

Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (І. Нечуй-Левицький);

Згадуючи батьківські достатки, по-качиному пиндючилась [Олена] перед чоловіком і щодня точила його, мов шашіль деревину (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. пиндючитися — пиндю́читися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пиндючитися — див. БУНДЮЧИТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. пиндючитися — див. чванитися  Словник синонімів Вусика
4. пиндючитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Те саме, що бундючитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пиндючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
6. пиндючитися — ПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Те саме, що бундю́читися. Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. пиндючитися — Пиндючитися, -чуся, -чишся гл. Важничать, спесивиться.  Словник української мови Грінченка