пиндючитися

ПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Те саме, що бундю́читися.

Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (Н.-Лев., V, 1966, 155);

Згадуючи батьківські достатки, по-качиному пиндючилась [Олена] перед чоловіком і щодня точила його, мов шашіль деревину (Стельмах, Хліб.., 1959, 234).

Значення в інших словниках

1. пиндючитися — пиндю́читися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пиндючитися — див. БУНДЮЧИТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. пиндючитися — див. чванитися  Словник синонімів Вусика
4. пиндючитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Те саме, що бундючитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пиндючитися — ПИНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Те саме, що бундю́читися. Фесенко ставав в мальовничій позі, переступав з ноги на ногу, пиндючивсь, силкувався бути граціозним в манерах (І.  Словник української мови у 20 томах
6. пиндючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
7. пиндючитися — Пиндючитися, -чуся, -чишся гл. Важничать, спесивиться.  Словник української мови Грінченка