пиндючливий
ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1.
Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).
Словник української мови (СУМ-11)ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що бундю́чний 1.
Вона втекла мерщій, лишивши пиндючливого пана Пампушку з Оврамом Роздобудьком на самоті (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 264).
Словник української мови (СУМ-11)