пиндючливо

ПИНДЮ́ЧЛИВО, розм. Присл. до пиндю́чливий.

Екіпажі всуціль з офіцерів, одягнуті в хромове, тримаються самовпевнено, пиндючливо (Гончар, Таврія.., 1957, 657).

Значення в інших словниках

1. пиндючливо — пиндю́чливо прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. пиндючливо — розм. Присл. до пиндючливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пиндючливо — ПИНДЮ́ЧЛИВО, розм. Присл. до пиндю́чливий. Екіпажі всуціль з офіцерів, одягнуті в хромове, тримаються самовпевнено, пиндючливо (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах