Значення в інших словниках
-
плямити —
плями́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
плямити —
див. ганьбити
Словник синонімів Вусика
-
плямити —
[пл'амитие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
плямити —
-млю, -миш; мн. плямлять; недок., перех. 1》 Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. || Забруднювати що-небудь. 2》 перен. Те саме, що плямувати 2). 3》 перен., рідко. Те саме, що плямувати 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
плямити —
ПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. плямля́ть; недок., кого, що. 1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. Кров підсиненими смугами плямить щоки (М. Стельмах); // Забруднювати що-небудь. Дарці аж жаль зробилося плямити адресою листівку (Ірина Вільде).
Словник української мови у 20 томах
-
плямити —
ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...
Словник синонімів української мови
-
плямити —
ПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. плямля́ть; недок., перех. 1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. Кров підсиненими смугами плямить щоки (Стельмах, І, 1962, 383); // Забруднювати що-небудь.
Словник української мови в 11 томах