плямити
ПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. плямля́ть; недок., кого, що.
1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями.
Кров підсиненими смугами плямить щоки (М. Стельмах);
// Забруднювати що-небудь.
Дарці аж жаль зробилося плямити адресою листівку (Ірина Вільде).
2. перен. Те саме, що плямува́ти 2.
[Старий раб:] Не заздри, брате, не губи душі, святої чистоти їй не плями (Леся Українка);
– Ти не повинна забувати, що не маєш ніякого права плямити свій клас (О. Донченко).
3. перен., рідко. Те саме, що плямува́ти 3.
Кріпак Шевченко панство п'яне Плямив у вогняних словах... (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)