плямити

плями́ти

-млю, -миш; мн. плямлять; недок., перех.

1》 Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями.

|| Забруднювати що-небудь.

2》 перен. Те саме, що плямувати 2).

3》 перен., рідко. Те саме, що плямувати 3).

Значення в інших словниках

1. плямити — плями́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. плямити — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
3. плямити — [пл'амитие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. плямити — ПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. плямля́ть; недок., кого, що. 1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. Кров підсиненими смугами плямить щоки (М. Стельмах); // Забруднювати що-небудь. Дарці аж жаль зробилося плямити адресою листівку (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах
5. плямити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. плямити — ПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. плямля́ть; недок., перех. 1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. Кров підсиненими смугами плямить щоки (Стельмах, І, 1962, 383); // Забруднювати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
7. плямити — Плямити, -млю, -миш гл. Пятнать, пятнить.  Словник української мови Грінченка