повідкидати —
повідкида́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
повідкидати —
-аю, -аєш, док., перех. 1》 Відкинути вбік або назад від кого-, чого-небудь усе чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. 2》 Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голови; відхилити назад тіло, обпершись об що-небудь (про всіх чи багатьох).
Великий тлумачний словник сучасної мови
повідкидати —
ПОВІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відкинути вбік або назад від кого-, чого-небудь усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Покликали [комісар з козаком] усіх хурщиків, повідкидали вози та й попереїжджали [місток] (Г.
Словник української мови у 20 томах
повідкидати —
відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П.
Фразеологічний словник української мови
повідкидати —
ПОВІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відкинути вбік або назад від кого-, чого-небудь усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Покликали [комісар з козаком] усіх хурщиків, повідкидали вози та й попереїжджали [місток] (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах