погонець
Пого́нець, -нця
м.
1) = погонич 2. Г. Барв. 18. Був в погонцях за Дунаєм. Мкр. Н.
2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Словник української мови ГрінченкаПого́нець, -нця
м.
1) = погонич 2. Г. Барв. 18. Був в погонцях за Дунаєм. Мкр. Н.
2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Словник української мови Грінченка