покірник

Покірник, -ка

м. Покорный кому чоловѣкъ. Рятуй душу мою, Спасе: я покірник твій прихильний. К. Псал. 198.

Значення в інших словниках

1. покірник — див. покірний  Словник синонімів Вусика
2. покірник — -а, ч. Покірний комусь чоловік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покірник — ПОКІ́РНИК, а, ч. Покірний комусь чоловік.  Словник української мови у 20 томах