Словник української мови Грінченка

польовий

Польови́й, -а́, -е́

1) Полевой. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками. Мир. ХРВ. 6. Кукіль, то польового дідька робота. Ном. № 10140.

2) — вого. Надсмотрщикъ за полевыми работами. Kolb. І. 68. Люде громадять панське сіно на паньщині... а польовий так б'є людей палюгою. Гн. II. 145.

3) раст.: а) — ві васильки. Salvia pendula Vahl. ЗЮЗО. І. 173. б) — ві віники. Artemisia inodora. ЗЮЗО. І. 173. в) — ва рожа. Lavatera thuringiaca L. ЗЮЗО. І. 173. г) — ва сосонка. Equisetum arvense L. ЗЮЗО. І. 173.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. польовий — Людина, що стереже поля [VI] — сторож на полях [IV]  Словник з творів Івана Франка
  2. Польовий — Польови́й прізвище  Орфографічний словник української мови
  3. польовий — (сторож) лановий; (- квіти) дикий; (- бригаду) рільничий; (- кухню) виїзний; (суд) військовий; (- пошту) фронтовий; (телефон) похідній, похідний.  Словник синонімів Караванського
  4. польовий — [пол'овий] м. (на) -вому/-л'оув'ім, мн. -л'оув'і  Орфоепічний словник української мови
  5. польовий — -а, -е. 1》 Прикм. до поле. || Який росте або водиться в полі. || Який знаходиться, пролягає і т. ін. у полі. || Характерний для поля; який буває в полі. || Признач. для використання в полі. 2》 Пов'язаний з обробленням поля, ниви. || Признач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. польовий — ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до по́ле. Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Ю. Збанацький); // Який росте або водиться в полі.  Словник української мови у 20 томах
  7. польовий — МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О.  Словник синонімів української мови
  8. польовий — Польови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. польовий — ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до по́ле. Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Збан., Переджнив’я, 1960, 81); // Який росте або водиться в полі.  Словник української мови в 11 томах