польовий
ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до по́ле.
Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Ю. Збанацький);
// Який росте або водиться в полі.
Пастушок Петруня плете з польових квіток вінок (С. Васильченко);
Іскряно й яро червоніють цілі різи польового маку (І. Нечуй-Левицький);
Польові миші;
// Який знаходиться, пролягає і т. ін. у полі.
Той таємний, темний отвір – це була вузенька, колись досить глибока польова криниця (І. Франко);
Польова доріжка стелилася між високими хлібами (О. Гончар);
// Характерний для поля; який буває в полі.
Сонце стояло якраз над головою; не гріло – палило; польовий вітер такий сухий, гарячий (Панас Мирний);
Я вдихаю на повні груди польове повітря (Л. Смілянський);
// Признач. для використання в полі.
Польовий обприскувач “Зара”.
2. Пов'язаний з обробленням поля, ниви.
Там [у місті] оселились люди не польової праці – гречкосії та хлібороби, а... ремісники, купці, крамарі (Панас Мирний);
// у знач. ім. польови́й, во́го, ч., заст. Наглядач за виконанням робіт на панському полі.
Люде громадять панське сіно на панщині, .. а польовий .. б'є людей палюгою (Сл. Б. Грінченка);
Прийшов я додому Та ще не встиг сісти, А польовий їде, кричить: “Давай коням їсти!” (з думи).
3. Який діє, використовується в бойових чи похідних умовах.
Час від часу дзвонив польовий телефон, і капітан Сидорчук нервово хапав трубку (Ю. Бедзик);
Один дуже важкий танк зупинився біля польового лазарету (Ю. Яновський);
Польовий суд.
4. Пов'язаний з діями у виїзних умовах.
Точність, портативність, простота приладів польової лабораторії досить швидко здобули їй популярність у будівельників (з газ.);
// у знач. ім. польові́, ви́х, мн. Надбавка до заробітної плати геологам, будівельникам і т. ін. на час роботи у виїзних умовах.
Членам експедиції вчасно виплатили польові.
5. спец. Те саме, що мисли́вський.
Польові якості собаки.
Словник української мови (СУМ-20)