Великий тлумачний словник сучасної мови

польовий

польови́й

-а, -е.

1》 Прикм. до поле.

|| Який росте або водиться в полі.

|| Який знаходиться, пролягає і т. ін. у полі.

|| Характерний для поля; який буває в полі.

|| Признач. для використання в полі.

2》 Пов'язаний з обробленням поля, ниви.

|| Признач. для роботи в полі.

|| у знач. ім. польовий, -вого, ч., заст. Наглядач за виконанням робіт на панському полі.

3》 Який діє, використовується в бойових чи похідних умовах.

Польова сумка — сумка, яку носять особи командного складу на ремені через плече.

4》 Пов'язаний з діями у виїзних умовах.

|| у знач. ім. польові, -вих, мн. Надбавка до заробітної плати геологам, будівельникам і т. ін. на час роботи у виїзних умовах.

5》 спец. Те саме, що мисливський. Польові якості собаки.

Польовий шпат — один із головних породотвірних мінералів із групи силікатів.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. польовий — Людина, що стереже поля [VI] — сторож на полях [IV]  Словник з творів Івана Франка
  2. Польовий — Польови́й прізвище  Орфографічний словник української мови
  3. польовий — (сторож) лановий; (- квіти) дикий; (- бригаду) рільничий; (- кухню) виїзний; (суд) військовий; (- пошту) фронтовий; (телефон) похідній, похідний.  Словник синонімів Караванського
  4. польовий — [пол'овий] м. (на) -вому/-л'оув'ім, мн. -л'оув'і  Орфоепічний словник української мови
  5. польовий — ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до по́ле. Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Ю. Збанацький); // Який росте або водиться в полі.  Словник української мови у 20 томах
  6. польовий — МИСЛИ́ВСЬКИЙ, ЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, ЗВІРОБІ́ЙНИЙ, СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, ПОЛЬОВИ́Й, УЛО́ВЧИЙ (ВЛО́ВЧИЙ) (про собак та їхні якості). Це була хороша мисливська рушниця (З. Тулуб); За кілька днів до відкриття мисливського сезону ми вже дебатуємо: куди? (О.  Словник синонімів української мови
  7. польовий — Польови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. польовий — ПОЛЬОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до по́ле. Дмитро жадібно вдихав те, незвичайного смаку, повітря і не мав сили відірвати очей від безмежжя польових просторів (Збан., Переджнив’я, 1960, 81); // Який росте або водиться в полі.  Словник української мови в 11 томах
  9. польовий — Польови́й, -а́, -е́ 1) Полевой. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками. Мир. ХРВ. 6. Кукіль, то польового дідька робота. Ном. № 10140. 2) — вого. Надсмотрщикъ за полевыми работами. Kolb. І. 68. Люде громадять панське сіно на паньщині...  Словник української мови Грінченка